Категорія: Різне

У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила день 1 грудня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Це пов’язано з тим, що синдром набутого імунодефіциту (СНІД) придбав масштаби пандемії. В даний час понад 41 мільйон чоловік живуть, будучи інфіковані ВІЛ / СНІДом. Найбільше від розповсюдження цього небезпечного захворювання в Європейському Союзі і країнах, що межують з ним, страждає молодь.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1-го грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією по ВІЛ / СНІДу. Цей день служить справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що розповсюджується по всіх регіонах світу. Організовані зусилля направлені на зміцнення громадської підтримки програм профілактики розповсюдження ВІЛ / СНІД, на організацію навчання та надання інформації з усіх аспектів ВІЛ / СНІД.

Розуміючи всі зростаючі складнощі, пов’язані з пандемією ВІЛ / СНІДу, ООН створила в 1996 році союз шести всесвітніх організацій, названа Спільною програмою Об’єднаних Націй з проблем ВІЛ / СНІДу (ЮНЕЙДС). Ця програма об’єднує як спонсорів цього спільного проекту, так і Дитячий фонд ООН, Програму ООН з розвитку, Фонд ООН з питань народонаселення, Організацію ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) та Світовий банк.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом став щорічною подією в більшості країн. Хоча 1 грудня визначений як дата офіційного відзначення, в багатьох співтовариствах організовується ряд заходів, що проводяться протягом тижнів і днів до і після офіційного святкування. Символом боротьби з СНІДом є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру.

Як і раніше, існує значна різниця у поширеності ВІЛ-інфекції по регіонах України. Найбільш високі показники поширеності ВІЛ-інфекції зареєстровано у південно-східних регіонах країни: у Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, містах Києві та Севастополі, а також АР Крим. Житомирська область належить до регіонів з середньої поширюваністю ВІЛ/СНІДу. Серйозним здобутком останніх років стало загальнодоступне специфічне лікування ВІЛ-інфекції – високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ). Вперше антиретровірусну терапію (АРТ) для лікування ВІЛ-інфікованих в Україні почали застосовувати у 2001 році. Внаслідок впровадження широкомасштабного лікування вперше, у 2007 році, в країні було відмічено незначне зниження кількості хворих на СНІД. На сьогодні у Житомирській області отримують антиретровірусну терапію понад 200 осіб, з яких – 30 дітей. Доступ до специфічного лікування не лише покращує якість і продовжує життя ВІЛ-інфікованої людини, а також зменшує ризики передачі вірусу і поширюваність ВІЛ-інфекції в цілому.

Сьогодення вимагає особливої уваги до проблем ВІЛ/СНІД і не лише медичних працівників, а й усього суспільства. Відповідальність за попередження ВІЛ-інфікування покладається на кожного громадянина в першу чергу його відповідальною безпечною поведінкою, якої слід дотримуватися в особистому житті, професійній діяльності і навчати навичкам безпеки інших.

Адже, лише спільними зусиллями ми здатні вплинути на загрозу епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.

Веб-сайти про СНІД:

• Фонд Олени Пінчук «АнтиСНІД»
• «ЮНЭЙДС» объединенная программа ООН по ВИЧ/СПИДУ
• ВікіпедіЯ. Портал:СНІД.

Інформація підготовлена бібліографічним відділом бібліотеки ЖДТУ

24 листопада – День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій щорічний національний пам’ятний день в Україні.

Голодомор 1932-1933 років в Україні – не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і залишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу. Понад 7 мільйонів українців заморили штучним голодом для досягнення злочинної політичної мети – ослаблення та винищення волелюбного українського селянства – соціальної основи нації. Світовий конґрес українців (СКУ) закликає все міжнародне співтовариство гідно відзначити 24 листопада ц. р. сумну 79-ту річницю Голодомору 1932-1933 рр. і цим віддати належну шану невинним жертвам геноциду українського народу. Незважаючи на намагання тоталітарного радянського режиму дезінформувати світ і вбити в людській пам’яті жахливі спогади, тепер правда про Голодомор стала надбанням світової громадськості. Беззаперечні докази, зроблені на основі архівних документів і досліджень учених, і спогади очевидців стали підставою для визнання Голодомору Ґеноцидом українського народу 16 державами світу та для вшанування пам’яті жертв Голодомору такими високими міжнародними інституціями, як Організація Об’єднаних Націй, Європейський парламент, ЮНЕСКО й ОБСЄ. Продовжуючи свою довголітню працю в донесенні до світу правди про Голодомор, СКУ закликає всіх українців ще раз осмислити ці жахливі сторінки нашої історії й далі провадити просвітницьку діяльність на цю тему, а також наполегливо працювати над визнанням Голодомору Ґеноцидом українського народу якнайбільшим числом країн світу та над включенням цієї теми до навчальних програм.

Традиційно, в День пам’яті жертв голодомору перші особи держави відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам’ятників жертвам голодоморів в Україні. Традиційно о 16.00 пам’ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. У великих містах на головних майданах теж запалюють свічки, кожен може прийти це зробити. О 16-й годині 24 листопада – загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українців запалять свічки біля Меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок.

Вшануємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні

Веб-сайти про голодомор:

1. Вікіпедія. Голодомор в Україні 1932—1933
2. До 75-х роковин Голодомору. Спеціальний розділ сайту Служби безпеки України
3. Голодомори в Україні. Спеціальний розділ сайту Державного комітету архівів України
4. Міжнародним благодійним Фондом „Україна 3000″

 

Варто подивитися

З темою Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду української нації можна ознайомитися, переглянувши наступні фільми:

1. «Хлібна гільйотина», 2008 рік. Документальний фільм. Автор сценарію і режисер Ігор Кобрін
2. «Голод – 33», 1991 рік. Повнометражний художній фільм за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь». Автори сценарію – Сергій Дяченко, Лесь Танюк, режисер – Лесь Янчук
3. «Свіча Джеймса Ернеста Мейса», 2007 рік. Документальний фільм. Автор сценарію – Ігор Каблак, режисер Наталія Сущева
4. “Живі”, 2008 р. Автор ідеї фільму Президент України Віктор Ющенко. Режисер – Сергій Буковський.
5. «Великий злам» з циклу «Невідома Україна», 1993 рік. Автор сценарію і режисер – Сергій Лисенко
6. «Ой горе, це ж гості до мене», 1989 рік. Документальний фільм. Автори сценарію – Павло Фаренюк, Олександр Коваль,   Федір Зубанич, режисер – Павло Фаренюк
7. “Жити заборонено”, “Голодомор: технологія геноциду“, 2006-2007 рр. Режисер – Віктор Дерюгін.

 

Інформація підготовлена бібліографічним відділом бібліотеки університету.

26 жовтня 2012 року відбулися заходи з відзначення 68-ї річниці визволення України від фашистських загарбників. В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів. З цієї нагоди керівництво області та міста, громадськість взяли участь у покладанні квітів до Монумента слави. Участь в заході приймали студенти Житомирського державного технологічного університету під керівництвом проректора з адміністративно-господарської роботи Ткачука Олександра Адамовича та заступника декана з виховної роботи гірничо-екологічного факультету Дерев’янко Олени Василівни.

Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська, Донбаська, Чернігівсько-Полтавська, Корсунь-Шевченківська та Львівсько-Сандомирська. За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

День українського козацтва встановлений Указом Президента України в 1999 році Це свято відзначається щорічно 14 жовтня – у день Покрови Пречистої Богородиці. Ідея козацтва щільно переплелася з історією українського народу. І сьогодні козак – це не той, хто одягнений у шаровари. Козак, це перш за все, воїн за духом, але воюватиме він тільки за одну річ – свободу. То ж нехай прагнення волі та незалежності і надалі буде неодмінною рисою українських козаків.

Зародження і формування української народності відбулося в 12-15 століттях на основі південно-західній частині східнослов’янського населення, який входив раніше до складу Київської Русі (9-12 століття). На основі давньоруської народності сформувалися три східнослов’янські народи – український, російський та білоруський. Починаючи з 13 століття, українці піддавалися угорському, литовському, польському і молдавському завоювань. З кінця 15 століття почалися набіги затвердилися в Північному Причорномор’ї татарських ханів, що супроводжувалися масовим полоном і викраденням українців.  У 16-17 століттях в ході боротьби з іноземними завойовниками українська народність істотно консолідувалася. Найважливішу роль зіграло при цьому виникнення особливих військових формувань – козацтва (15 століття), який створив державу (16 століття) зі своєрідним республіканським ладом – Запорізьку Січ, яке стало політичним оплотом українців. У серпні 1775 року за указом імператриці Катерини II Запорізька січ була ліквідована.

Важко переоцінити роль козацтва в історії українського народу. З початку відродження козацтва на Україні президентом України підписано Укази: «Про координаційну раду Українського козацтва», «Про національну програму розвитку Українського козацтва на 2002-2005 рр..» І, звичайно ж, «Про день Українського козацтва».

Основні завдання, які стоять сьогодні перед Українським козацтвом: взаємодія з органами влади щодо формування державної політики у сфері відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських, культурних традицій Українського козацтва; відновлення та розвиток на звичаєвих засадах Українського козацтва як вираження способу життя, діяльності та поведінки українського народу; відродження та розвиток козацької господарської діяльності, створення козацьких січей, паланок і поселень як осередків відродження і розвитку традиційних козацьких форм самоврядування; сприяння підготовці молоді до військової служби, військовому вишколу українських козаків, сприяння розбудові Збройних Сил України, Прикордонних військ, Митної служби та підрозділів Цивільної оборони. Підписано угоду про співпрацю Українського козацтва з Товариством сприяння обороні України, з яким проведено низку спільних заходів: відзначення річниці битв під Берестечком, Жовтими Водами, Пилявцями, Зборовом, Конотопом, перемоги П. Сагайдачного під Хотином, заснування Чортомлицької Січі тощо. У 2001 р. було підписано угоду про співпрацю між Українським козацтвом та Мальтійським орденом, який є одним з найстаріших лицарських об’єднань Європи. У 2003 р. керівництво Українського козацтва підписало меморандум про дружбу і співробітництво з представниками Російського козацтва та уклало Угоду з Міжнародними військами козацької гвардії (Білорусь).  За Статутом Українське козацтво – правонаступник всіх без винятку історичних гілок Українського козацтва, які дотримувалися державницьких засад відновлення незалежності України. Це фактично було підтверджено передачею клейнодів від Українського Вільного козацтва (яке, емігрувавши, з 1923 р. діяло в Німеччині та Австрії, а з 1960 р. – в США) до Генеральної канцелярії Українського козацтва, що відбулася у серпні 1996 р. Сьогодні існують підрозділи Українського козацтва в Австрії, США, Російській Федерації, Австралії, Великобританії, Канаді, Франції, Німеччині, Аргентині.

Першим Гетьманом сучасного Українського козацтва у 1991 – 1992 рр. був В’ячеслав Чорновіл – визначний державний і політичний діяч, змінив його генерал-майор ЗСУ, народний депутат України Володимир Мулява. На Великій Раді у жовтні 1998 р. Гетьманом Українського козацтва було обрано гвардії генерал-майора, народного депутата України І. Біласа. У 2000 р. він очолив українських козаків та групу спортсменів, які вперше в історії десантувалися на Північний полюс і встановили там прапор Українського козацтва. Ця акція набула великого розголосу в Україні та світі.

Відродження та подальший розвиток Українського козацтва можливі лише за його активної діяльності. Зовнішнє і, по суті, бутафорське відродження козацтва якихось відчутних наслідків не дасть: у такий спосіб історія може відродитися лише як фарс. Цей процес єдино можливий на грунті досягнень сучасного суспільного розвитку, соціальної науки. Лише за таких умов може спрацювати сьогодні на користь нашого народу в рамках чинного законодавства звичаєве право козацтва, і здатні відродитися його могутні за своїм потенціалом історичні, патріотичні, господарські та культурні традиції.

Інформація підготовлена бібліографічним відділом бібліотеки ЖДТУ

11 жовтня 2012 року виповнюється 340 років з дня народження Пилипа Степановича Орлика – гетьмана України, автора першої української Конституції.

Пилип Орлик походив із чеської знаті. Корені його родоводу сягають далеко в минулі століття. Барони Орлики жили в Чехії, Моравії, на Шльонську.  Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 р. у селі Косуті Ошлянського повіту на Віленщині (Литва). У молоді літа перебрався в Україну й навіки пов’язав свою долю з новою Батьківщиною. Тут вступив до Києво-Могилянської колегії, яка згодом дістала статут академії. На юнака непересічних здібностей і великої жаги до науки звернув увагу славетний професор Стефан Яворський. Він протегував Пилипові, підтримував його, а після закінчення академії допомагав йому влаштуватися на службі. Закінчивши студії в Києво-Могилянській академії, Пилип Орлик у 1692 р., мабуть за протекцією Стефана Яворського, одержав посаду писаря Київської консисторії. За рукою цього ж протектора Орлик опиняється в Генеральній Військовій канцелярії, яка була вищим виконавчим органом управління на Гетьманщині. Тут він робить швидку й видатну кар’єру. Почавши з молодшого писаря, згодом займає поважну посаду старшого військового канцеляриста. Пилип Орлик досягнув службових висот завдяки своїм талантам. Він не мав в Україні родових коренів, що в той час у середовищі старшини вже було неабияким важелем для просування по щаблях службової кар’єри. Щоправда, одруження 23 листопада 1698 р. з донькою полтавського полковника Павла Герцика – Анною – дало йому змогу ввійти до кола козацької аристократії Гетьманщини.

Вирішальну роль і в кар’єрі, і в житті Пилипа Орлика відіграв гетьман України Іван Мазепа, котрий для здійснення своєї державної програми шукав здібних співробітників і помічників, яким можна було б довіритися. Він не міг не помітити Пилипа Орлика з його розумною головою, доброю освітою, літературними здібностями, шляхетною душею, ентузіазмом і неймовірною працездатністю.

У 1702 р. Пилип Орлик дістає призначення до уряду генерального писаря, який був найвпливовішим у Раді правлячої генеральної старшини, своєрідному кабінеті міністрів при гетьмані. Уряд генерального писаря за його значенням і функціями можна прирівняти до міністерства внутрішніх справ і зовнішніх зносин. За Богдана Хмельницького уряд генерального писаря обіймав Іван Виговський, який став наступником великого гетьмана. Попередником Пилипа Орлика на посаді генерального писаря за гетьмана Мазепи довгі роки був один із найбагатших і найвпливовіших старшин Василь Кочубей.

У вересні 1709 р. у віці 70-ти років помирає Іван Мазепа і козаки обирають гетьманом Пилипа Орлика, який був однодумцем і продовжувачем справи свого попередника. Маючи високу освіту й володіючи тонким розумом, він гідно відстоював права і претензії українського козацтва до російського самодержавства. Новообраного гетьмана відразу визнав турецький султан та шведський король, з якими Орлик уклав угоду про продовження спільної боротьби проти царя Петра Першого аж до повного звільнення України.

Проте, з точки зору історії виникнення і розвитку демократичного суспільства, значно важливішим було прийняття створеної Пилипом Орликом першої конституції України, яке відбулося в день обрання його гетьманом України – 5 квітня 1710 р.

Конституція була створена Орликом на засадах традиційного козацького права і разом із тим зміст її статей свідчить, що ідея парламентаризму зародились у середовищі українських політиків уже на початку ХVІІІ століття. Конституція Орлика вперше не тільки в історії України, а й в історії людства законодавчо затверджувала існування демократичного суспільства.

Прогресивне людство зберігає пам’ять про Пилипа Орлика, насамперед, як про автора першої в історії людства конституції демократичного суспільства. В наш час оригінал конституції, як пам’ятка української політико-філософської та правової думки, зберігається в державному архіві Швеції. Вона з’явилася на 66 років раніше за американську «Декларацію незалежності» й майже на 80 – за французьку «Декларацію прав людини і громадянина»

 

Інформація підготовлена бібліографічним відділом бібліотеки ЖДТУ