Тероризм – це не дитячі витівки!

На даний час популярною залишається тема тероризму у світовій пресі. Завдяки технічному прогресу можливості терористів значно примножилися і досягають іноді безхмарних висот. За таких умов у людей складається враження, що тероризм просто невиліковний і неподоланний. Однак саме тут варто з’ясувати, чому виникає ось таке потворне бажання вбивати, руйнувати, спалювати і т.п.

Очевидно, що глибина багатьох зароджених у суспільстві проблем недостатньо усвідомлюється державою, владою, політиками. З іншого боку, люди також не бажають під час вирішення проблем вдаватися до колись традиційних форм демократичного протесту. Таким чином, виникає ілюзія, що проблему можна вирішити враз і кардинально. Однак це вже було! Вбивства, замахи, експропріації та напади на чиновників і політиків мають таку ж саму древню історію, як і весь світ. Але прогресу таким чином не досягав ніхто. Лише кров, безневинні жертви, імена яких ніколи нікому і ні про що не говорять. Українське суспільство проблеми світового тероризму, здавалося б,  щасливо обминає. На щастя і поки що. Хоча проявів терору вистачає і у нас. Поряд з терором поширюється вандалізм щодо поховань на кладовищах, який наче пошесть, проявляється у різних куточках нашої країни. А скільки «інтернетівських» чи «телефонних терористів» можна спостерігати чи не щодня, клацнувши «мишкою» комп’ютера? Саме з Інтернету або з телефонної слухавки розпочинають свою провокацію у «великий» і «справжній» терор більшість найнебезпечніших злочинців, які спочатку отримують відчуття безкарності за вчинене, розміщене, створене і надіслане. Це вже кримінал і неабиякий. Тут вже стаття Кримінального Кодексу України – 258 «терористичний акт», в якій записано, що особа, яка «з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів» погрожує вчинити підпали, вибухи чи інші дії, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я  людини – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Але ж поряд із криміналом, поки що ми спостерігаємо вседозволеність та зневагу, цинізм та нахабство, які декому здаються всього лише проявами демократії.

Тому, перед тим як залякати будь-кого своїм посланням в Інтернеті або зателефонувати та повідомити про замінування, подумайте, не потрапите ви або ваша дитина в розряд зловмисників-терористів, до яких сьогодні правоохоронні органи приділяють особливу увагу. Навіть просте «послання» електронною поштою, що містить погрози або залякування конкретної людини, може стати предметом серйозного розслідування та мати дуже неприємні наслідки. До того ж треба пам’ятати, що навіть найменші витівки та жарти завжди закінчувалися масштабними неприємностями і навіть трагедіями, і тоді їх ініціатори (мовою закону – організатори та підбурювачі) не завжди могли пояснити самі собі, як же так сталося, що зовні невинна витівка набувала все більш виразних рис злочину.

Інформацію надано Службою Безпеки України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *