Звертаємось до родини Житомирської політехніки, наших здобувачів освіти, викладачів, співробітників, друзів університету! Просимо вшанувати своїм підписом петицію про присвоєння почесного звання Героя України (ПОСМЕРТНО) Коблюку Олександру Олександровичу – випускнику Житомирської політехніки спеціальності 172 «Радіотехніка» факультету інформаційно-комп’ютерних технологій (2012 рік випуску, група РТ-12).
Його боротьба за волю Батьківщини почалася ще в 2014 році після нападу російської федерації на схід України. Не маючи військового досвіду, але маючи тверде переконання та стійкий характер, він пішов добровольцем, захищав державу у складі військової частини А0553(В4252) – 8 полк Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та проходив службу на посаді “Командира групи спеціального призначення загону спеціального призначення” до 2019 року.
З початком повномасштабного вторгнення, не дивлячись на те, що був звільнений зі служби за станом здоров’я та перебував на роботі за кордоном, вже 27 лютого 2022 року він повернувся з-за кордону та пішов захищати нашу країну до лав Збройних сил України. Добровільно звернувся до військкомату та був направлений на Херсонський напрямок у складі Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна на посаді командира роти спеціального призначення. Маючи в підпорядкуванні воїнів-добровольців, які взагалі не мали бойового досвіду, навчав і готував їх до бойових дій, ходив особисто у розвідку та штурмував ворожі позиції.
За весь час служби на його рахунку десятки рейдів у тилу ворога та здобуття розвідувальної інформації за лінією фронту.
Герой загинув 3 квітня 2022 року внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям, виконуючи бойове (спеціальне) завдання по веденню засадних дій на ймовірних маршрутах переміщення груп противника в районі села Тополине Бериславського району Херсонської області.
Наші діти говорили про нього як про досвідченого, безстрашного, відважного, сміливого та турботливого командира, який завжди турбувався про кожного з них та переймався забезпеченням свого підрозділу. З їх слів вони залишалися живими завдяки йому, він оберігав кожного і намагався закрити собою кожного побратима – тому завжди заходив першим, виходив останнім на всіх виходах.
За весь час участі у бойових діях з 2015 року не втратив жодного підлеглого – першим загинув сам.
На жаль, єдиний син у батьків більше ніколи не обійме своїх рідних, не побачить як ростиме його синочок, якого він так і не повів до першого класу.
Просимо Вас підтримати наше звернення та підписати Петицію про присвоєння почесного звання “Герой України” командиру наших дітей, який до останнього свого подиху намагався зберегти іх живими, капітану Коблюк Олександру Олександровичу, на жаль, (посмертно).
Посилання на Петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/226986