17 травня студенти першого курсу групи СО-3 разом зі своїм куратором Наталією Паньковик , асистентом кафедри педагогічних технологій та мовної підготовки, та Іриною Гайдай, в.о. завідувача кафедри, переглянули фільм “Будинок “Слово”. Нескінченний роман”, що розповідає про покоління українських митців, знищених фізично та морально сталінською репресивною машиною у 1930-х роках. Хоча стрічка була знята до початку повномасштабного вторгнення, вона певним чином відображає події сучасності, коли українцям так само доводиться боротися за своє право існувати як нація, спілкуватися українською, вивчати справжню історію, мати власну культуру і традиції.
Одним з ключових здобутків цього перегляду стало те, що фільм допоміг студентам по-новому поглянути на історичні події та постаті, про яких вони раніше читали лише в книжках та підручниках. Стрічка розповідає про трагічну долю талановитих українських письменників, поетів, драматургів доби “Розстріляного відродження”, таких як Микола Хвильовий, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Павло Тичина, Іван Багряний, Наталія Ужвій, Олесь Курбас, і Михайло Яловий, Раїса Троян і багато інших. Спеціально зібрану в одному місці інтелігенцію протягом кількох наступних років репресовано, розстріляно чи перероблено у співців партії.
Показавши історичні постаті живими людьми з їхніми проблемами та недоліками, успіхами та помилками, фільм допоміг студентам поглибити сприйняття минулого. Замість сухих фактів та ідеалізованих образів, вони побачили живу, динамічну епоху 20-30-х років минулого століття з усіма її суперечностями та складнощами. Усі герої фільму – письменники, це звичайні люди зі своїми сильними сторонами та слабкостями, але наділені талантом, який не змогла реалізувати сповна, бо у розквіті літ і творчих пошуків та здобутків їх так чи інакше було знищено і разом з ними Україна втратила дуже багато.
Фільм яскраво продемонстрував, як тоталітарна система намагалася знищити українську інтелігенцію, що допомогло студентам усвідомити цінність свободи творчості та важливість збереження національної культури. Паралелі між минулим і сучасністю спонукали їх замислитися над проблемами національної ідентичності та усвідомити свою роль у передачі цінностей наступним поколінням.
Таким чином, фільм “Будинок “Слово”. Нескінченний роман” має значний освітній та виховний потенціал для майбутніх освітян. Він не лише знайомить з важливою сторінкою української історії та культури, але й спонукає замислитися над фундаментальними питаннями свободи, ідентичності та громадянської позиції, що є ключовими для формування особистості педагога.
