28 лютого 2016 року під українським та польським прапорами у Житомирі відбувся забіг «Стежкою Вовка. Біг пам’яті Незламних Воїнів», у якому взяли участь студенти нашого університету під керівництвом доцента кафедри гуманітарних і соціальних наук ЖДТУ Загурської-Антонюк В.Ф. Зокрема студенти ФЕМу: групи МО-59 (Радченко Б., Пекур В., Поліщук А., Мельник В.), ТЗ-2 (Колодій І., Коршак Х., Мирончук О.,) та ФІКТу: групи РТ-17в (Ковалик М., Ковач А., Корнійко М., Кропивницький М, Варяниця В., Сорока О., Мацкевич О.), РТ-18в (Остапчук М., Тімков О.). Метою забігу було – вшанування пам’яті видатного житомирянина Франца Непокульчицького, польських солдат, які під час Другої світової війни боролися проти гітлерівських та сталінських загарбників, а також усіх борців за свободу в Україні та в Європі.
28 лютого о 12:00 годин, за польським часом, тисячі людей в різних куточках світу – Варшаві, Вільнюсі, Лондоні, Нью-Йорку, Парижі взяли участь в забігу «Стежкою Вовка. Біг пам’яті Незламних Воїнів», який четвертий рік поспіль організовує Фундація «Свобода і Демократія». Також цьогоріч до забігу долучилася Україна, зокрема, Житомир. Житомиряни вшанували пам’ять земляка Франца Непокульчицького, який очолив польський антикомуністичний рух опору. Після окупації Житомира більшовиками (як і багато житомирян) Франц Непокульчицький опинився на території Польщі. У 1922 році вступив в Польське Військо і служив у 10-му полку саперів у Перемишлі, а згодом у 3-му полку саперів у Вільно. На початку Другої світової війни Франц Непокульчицький боровся проти гітлерівських і сталінських загарбників. 5 жовтня 1939 року керував невдалим замахом на Гітлера у Варшаві. 22 листопада 1946 року був заарештований. Під час тривалого слідства комуністи намагалися схилити його до співпраці. Пропонували звання генерала і найвищу нагороду Польщі «Virtuti Militari», але Непокульчицький відмовився переходити на бік ворога. Засуджений був до трикратної смертної кари, прохання про помилування складати відмовився. Проте згодом влада Польщі смертну кару замінила на довічне ув’язнення, а пізніше – на 12 років позбавлення волі. Був в’язнем совісті у Вронках та Щецині.
22 грудня 1956 року був звільнений, але від реабілітації відмовився. Працював на різних підприємствах Варшави і до кінця життя був під наглядом польських комуністичних спецслужб. Помер 11 червня 1974 року.
