Пилип Степанович Орлик

До 340-річчя від дня народження П.С. Орлика, гетьмана України

Shares

11 жовтня 2012 року виповнюється 340 років з дня народження Пилипа Степановича Орлика – гетьмана України, автора першої української Конституції.

Пилип Степанович Орлик

Пилип Орлик походив із чеської знаті. Корені його родоводу сягають далеко в минулі століття. Барони Орлики жили в Чехії, Моравії, на Шльонську.  Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 р. у селі Косуті Ошлянського повіту на Віленщині (Литва). У молоді літа перебрався в Україну й навіки пов’язав свою долю з новою Батьківщиною. Тут вступив до Києво-Могилянської колегії, яка згодом дістала статут академії. На юнака непересічних здібностей і великої жаги до науки звернув увагу славетний професор Стефан Яворський. Він протегував Пилипові, підтримував його, а після закінчення академії допомагав йому влаштуватися на службі. Закінчивши студії в Києво-Могилянській академії, Пилип Орлик у 1692 р., мабуть за протекцією Стефана Яворського, одержав посаду писаря Київської консисторії. За рукою цього ж протектора Орлик опиняється в Генеральній Військовій канцелярії, яка була вищим виконавчим органом управління на Гетьманщині. Тут він робить швидку й видатну кар’єру. Почавши з молодшого писаря, згодом займає поважну посаду старшого військового канцеляриста. Пилип Орлик досягнув службових висот завдяки своїм талантам. Він не мав в Україні родових коренів, що в той час у середовищі старшини вже було неабияким важелем для просування по щаблях службової кар’єри. Щоправда, одруження 23 листопада 1698 р. з донькою полтавського полковника Павла Герцика – Анною – дало йому змогу ввійти до кола козацької аристократії Гетьманщини.

Вирішальну роль і в кар’єрі, і в житті Пилипа Орлика відіграв гетьман України Іван Мазепа, котрий для здійснення своєї державної програми шукав здібних співробітників і помічників, яким можна було б довіритися. Він не міг не помітити Пилипа Орлика з його розумною головою, доброю освітою, літературними здібностями, шляхетною душею, ентузіазмом і неймовірною працездатністю.

У 1702 р. Пилип Орлик дістає призначення до уряду генерального писаря, який був найвпливовішим у Раді правлячої генеральної старшини, своєрідному кабінеті міністрів при гетьмані. Уряд генерального писаря за його значенням і функціями можна прирівняти до міністерства внутрішніх справ і зовнішніх зносин. За Богдана Хмельницького уряд генерального писаря обіймав Іван Виговський, який став наступником великого гетьмана. Попередником Пилипа Орлика на посаді генерального писаря за гетьмана Мазепи довгі роки був один із найбагатших і найвпливовіших старшин Василь Кочубей.

У вересні 1709 р. у віці 70-ти років помирає Іван Мазепа і козаки обирають гетьманом Пилипа Орлика, який був однодумцем і продовжувачем справи свого попередника. Маючи високу освіту й володіючи тонким розумом, він гідно відстоював права і претензії українського козацтва до російського самодержавства. Новообраного гетьмана відразу визнав турецький султан та шведський король, з якими Орлик уклав угоду про продовження спільної боротьби проти царя Петра Першого аж до повного звільнення України.

Проте, з точки зору історії виникнення і розвитку демократичного суспільства, значно важливішим було прийняття створеної Пилипом Орликом першої конституції України, яке відбулося в день обрання його гетьманом України – 5 квітня 1710 р.

Конституція була створена Орликом на засадах традиційного козацького права і разом із тим зміст її статей свідчить, що ідея парламентаризму зародились у середовищі українських політиків уже на початку ХVІІІ століття. Конституція Орлика вперше не тільки в історії України, а й в історії людства законодавчо затверджувала існування демократичного суспільства.

Прогресивне людство зберігає пам’ять про Пилипа Орлика, насамперед, як про автора першої в історії людства конституції демократичного суспільства. В наш час оригінал конституції, як пам’ятка української політико-філософської та правової думки, зберігається в державному архіві Швеції. Вона з’явилася на 66 років раніше за американську «Декларацію незалежності» й майже на 80 – за французьку «Декларацію прав людини і громадянина»

 

Інформація підготовлена бібліографічним відділом бібліотеки ЖДТУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

/** * */