Житомирській області сьогодні –75. З точки зору історії термін ніби-то і невеликий, однак насичене багатьма подіями ХХ століття кардинально змінило „обличчя” цієї території. З метою кращого розуміння основних віх „життя” області здійснимо маленький історичний екскурс в минуле.
З 1793 року територія сучасної Житомирської області входила до складу Волинської та Київської губерній. Такий адміністративний поділ проіснував до 1923 року, коли на базі повітів було створено округи, а колишні волості стали районами. При цьому губернська одиниця певний час ще продовжувала існувати до 1925 року.
З того часу адміністративний устрій Житомирщини, як і всієї України, зазнавав неодноразових змін. Протягом 20-30-х рр. ХХ ст. велися пошуки його оптимальної системи. Так у 1930 р. округи було ліквідовано і райони стали підпорядкуватися безпосередньо столичному центру. У 1932 р. у складі УСРР утворено 5 областей, у тому числі – Київська, до складу якої увійшла майже вся територія сучасної Житомирщини. Але ці області виявилися доволі громіздкими за площею.
У зв’язку з цим постановою ЦВК УРСР від 22 вересня 1937 р. існуючі області було розукрупнено. Так, з 29 районів Київської області і 5 районів Вінницької було утворено Житомирську область. З 1937 року зовнішні межі Житомирської області практично не зазнали змін, за винятком обміну окремими населеними пунктами з Вінницькою та Київською областями у 50-60-х рр. ХХ ст.
Період створення області припав на роки, коли в життя втілювалася політика індустріалізації. Неймовірно швидкими темпами зростала кількість промислових підприємств. На кінець 1937 р. на території області їх нараховувалося 392.
У сільському господарстві продовжувалася розбудова колгоспної системи господарювання. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Житомирській області налічувалося 1941 колгосп, 16 радгоспів, 59 МТС.
Великою трагедією стала Велика Вітчизняна війна. На початку липня 1941 р. на території області розгорнулися запеклі бої. Незважаючи на героїчну оборону 9 липня німецькі загарбники зайняли Житомир, а на кінець серпня 1941 р. уся територія області опинилася в їхніх руках. Проте жителі Житомирщини продовжували боротьбу в тилу проти загарбників, хоча часто ціною цієї боротьби ставало їх власне життя. Однак це ще більше спонукало людей не схилити голови перед гітлерівцями. Значну роль в цьому відіграли партизани. В середині листопада 1942 р. на території Олевського району було перекинуто оперативну групу Українського штабу партизанського руху на чолі з С. Ф. Маліковим. 26 листопада 1942 р. з брянських лісів на Житомирщину передислокували партизанське з’єднання О. М. Сабурова. Тут також активно діяли партизанські з’єднання О. Ф. Федорова, М. І. Наумова, І. І. Шитова і ін. Вони завдали ворогові значні удари, пускали під укіс ешелони з боєприпасами, підривали мости тощо. Їх силами було знищено близько 53 тис. фашистів.
Після визволення 6 листопада 1943 р. Києва, розпочався наступ радянських військ на територію Житомирської області. 10 листопада вони вступили до Радомишля, 12 – до Житомира, 17 – до Коростеня. 15 листопада 1943 р. німецькі війська перейшли в контрнаступ. Однак в ході успішного здійснення військами 1-го Українського фронту житомирсько-бердичівської операції 31 грудня 1943 р. було вдруге визволено Житомир, а на середину січня 1944 р. і всю територію області. Загальні втрати населення області склали близько 320 тис. чоловік загиблими, сотні тисяч залишилися каліками та сиротами. На місці колишніх фабрик, заводів, будинків стояли руїни.
Однак вже з перших днів визволення люди взялися за відбудову промислових підприємств, засівалися поля, відбудовувалися ферми.
Життя поступово налагоджувалося. Поряд з важкими повоєнними трудовими буднями були і свої свята. Значна увага приділялася культурно-масовій роботі. У 1966 р. в м. Житомирі було проведено Всесоюзний фестиваль аматорських фільмів „Золоте Полісся”. Значними були досягнення в галузі спорту. В червні 1980 р. через територію області до Москви проліг шлях олімпійського вогню.
Житомирщина поступово розбудовувалася, зазнаючи усіх як позитивних, так і негативних трансформацій, що відбувалися у всесоюзному масштабі, а з 1991 р. – всеукраїнському, поступово змінюючи своє економічне та культурне обличчя.
Сьогодні Житомирській області – 75. Вона включає до свого складу 23 райони, 12 міст, у т.ч. 5 обласного підпорядкування, 43 селища та 1619 сільських населених пунктів, кожен з яких є унікальним куточком України з неповторними природними краєвидами, історичними та архітектурними пам’ятками, де бурхливо вирує водограй під назвою «життя».