Інноваційний хаб Житомирської політехніки запускає медіапроєкт «Успішні історії Інноваційного хабу» — серію інтерв’ю про людей і команди, які перетворюють ідеї на реальні рішення в інноваційній екосистемі Житомирської політехніки. Кожна розмова – це частина реальної історії. Про перемоги, виклики, уроки та роль спільноти, що допомагає зростати. Наша мета — надихати, показувати шлях і ділитися практичними інсайтами для тих, хто починає творити власну історію успіху.
Герой першого інтерв’ю — Тимофій Регенель, CEO стартапу LeafCare. У складі команди PolyHub переможець Green Future Hackathon, де команда зайняла друге місце та отримала фінансову винагороду в розмірі 75 тис. грн. Учасник хакатону «Hack The FICT». Учасник всеукраїнського університетського кубку стартапів UniCup 2025. Стипендіат BGV scholarship
Редакційна примітка: Текст інтерв’ю відредаговано для ясності й стислості, без зміни змісту.
— Тимофію, коли вперше долучилися до проєктів Інноваційного хабу? З чого почалася історія LeafCare?
— Наприкінці другого курсу я випадково зустрів в університеті нашого викладача Дениса Вікторовича Фуріхату, з яким ми були знайомі ще з першого курсу. Він розповів про ідею LeafCare — тоді це була лише задумка, яку вони планували робити з Дмитром Морозовим. Була потреба в розробниках, тож він запросив мене з моїм другом В’ячеславом Фоменко. Ми погодились, нам було цікаво спробувати щось подібне поза основного навчання, і подобалась ідея розробки.
Невдовзі ми зібрали ширше коло учасників: студентів, викладачів, представників індустрії. Це позиціонувалося як «науковий гурток», де кожен озвучував, чого очікує та як може допомогти, і ми почали рух по LeafCare.
— Якими були перші кроки та як шукали можливості для розвитку?
— Зібрали перший “натяк” на прототип, активно консультувалися з колегами, зокрема з Юрієм Годлевським. Не дуже розуміли, куди подавати проєкт і як його монетизувати. В Інноваційному хабі порадили подати заявку на програму-акселератор IdeasLab. Там ми отримали відмову. Але саме після розмов із фахівцями Інноваційного хабу та цієї спроби відчули, що рух для стартапів поза межами університету існує. Почали переробляти ідею, шукати інші варіанти – грантові програми від Google, «Дії» тощо. В той час звернули увагу звернули увагу на GreenFuture Hackathon, що стало однією з ключових подій для нашої команди
— Розкажіть про GreenFuture Hackathon. Як це вплинуло на команду та проєкт?
— Подалися в останній день. Планували їхати з LeafCare, але темака подіївиявилась іншою. Частина команди працювала на місці, частина – дистанційно. Взяли друге місце, отримали грошовий приз 75 тис. грн. Повернулися виснажені, але з відчуттям, що все круто і ми здатні створювати щось потрібне. Ще більше зарядилися на роботу. Після цього по університету пішов «шум»: є гурток PolyHub, є розробки, є перемоги на хакатоні. З’явився інтерес, провели ще кілька зустрічей, у тому числі щодо «горщиків», тобто по лінії LeafCare.
— LeafCare — хардверний проєкт. Які були ключові виклики?
— Насамперед апаратна частина: не було людини, яка стабільно займалася б хардвером. На хакатоні Інноваційного хабу Hack the FICT ми знайшли інженера й ментора – Артура Шевчука, досліджували ботаніку, переглядали попередні прототипи, збирали функціональну модель. Долучилися до проєкту також Ренат Крамаровський і Дмитро Каліновський – мої друзі, з якими ми сильно допрацювали програмну частину. Повністю готовий фізичний прототип не встигли доробити — завадили організаційні моменти й висока собівартість розробки. Паралельно відчули, що бракує бізнес-експертизи. Я — розробник, Денис Вікторович — організатор, але не вистачало людини, яка прораховує модель і фінанси.
— Як намагалися закрити запит на бізнес-експертизу? Чим це завершилося для LeafCare?
— Після UniCup чітко відчули потребу в такій експертизі — долучили аспірантку Яну Гладищук. Двічі подавалися до Львова, нас там уже знали, навіть запрошували втретє. Але ми цього року не подалися. Тож LeafCare тимчасово заморозили.
— Куди переключилися після паузи з LeafCare?
— Влітку з’явився інший цікавий напрям — платформа для створення інтерактивних історій Actora. У співпраці з пані Оксаною Черниш, проєкт вперше було застосовано на події Nartive Processing в університеті. Ми з Ренатом та дизайнеркою Валерією Романішиною мали близько трьох тижнів, щоб зробити робочий прототип – вклалися і платформа успішно запрацювала.
Це не соціальна ініціатива: платформа має потенційну монетизацію (аналогово до Canva, але для інтерактивних історій). Паралельно розглядаємо грантові подачі. Зараз це основний проєкт команди PolyHub: допрацьовуємо функціонал, юридичне оформлення, готуємо вихід «у світ».
— У Вас і команди є досвід участі в програмах поза університетом. Яку роль відіграють зовнішні події: хакатони, акселератори, школи?
— Для стартапу це експертиза та інколи фінансування. Зараз стартапів, особливо за підтримки Інноваційного хабу, більше, ніж експертів, тож потреба у менторах велика. Такі події дають цінні контакти з експертами, менторами, розробниками, які готові «закрити» прогалини й долучитися.
Для учасника це можливості за межами навчальною програмою. У PolyHub часто затримуються ті, кому замало аудиторій, хто хоче творити та випробовувати ідеї, навіть без комерційного завдання. Це класний досвід: розвивати навички, перевіряти гіпотези, знайомитися з однодумцями.
— Чому Інноваційний хаб може бути цінним для студента? Навіщо приходити вперше?
— Щоб знати про можливості. Університет — це середовище, в якому багато можливостей, але ніхто не відстежує, як ти ними користуєшся. Можна прожити бакалаврат і магістратуру лише в межах пар і не мати вибору. А можна знати про хакатони, школи, події Інноваційного хабу і мати вибір, як себе реалізувати й чому присвячувати час.