Триває медіапроєкт «Успішні історії Інноваційного хабу» — серія інтерв’ю про людей і команди, які перетворюють ідеї в проєкти, розробки та стартапи в інноваційній екосистемі Житомирської політехніки. Медіапроєкт має на меті надихнути тих, хто починає власну історію успіху і шукає відповіді на запитання: З чого почати? До кого звернутися за допомогою? Чи вдасться мені?
Героїня інтерв’ю — Софія Ячменьова, Інноваційна лідерка. Учасниця АІ хакатону. Учасниця програми від kood/Zhytomyr – освітньої програми для IT-спеціалістів за естонською методикою навчання. Модератор Startup Speaking Club — розмовного клубу для студентів та викладачів університету.
Редакційна примітка: Текст інтерв’ю відредаговано для ясності й стислості, без зміни змісту.
– Софіє, з чого почалася Ваша активна участь у подіях Інноваційного хабу? У Вас був попередній досвід участі в конкурсах чи проєктах?
– Я брала участь у конкурсі ІТ проєктів «Креатив в ІТ», але не змогла бути в Житомирі в той період. Оскільки фінальний день конкурсу передбачав офлайн формат, ми з подругою відмовились від участі. Моя команда подавала ідею — платформу “Enovate”. Це був маркетплейс для організації свят і подій, де можна підібрати ведучих, кухарів або аніматорів, закупити продукти, підрахувати витрати у “кошику”.
– Яким був наступний Ваш крок в інноваційний екосистемі університету?
– Загалом, мене не зупинило те, що я не змогла взяти участь у конкурсі, бо я дуже хотіла розвивати власні проєкти надалі. Ще одним кроком до сфери стартапів і підприємництва був NFZ Fashion Pitch, де моя команда посіла друге місце. Це був міжнародний проєкт з розробки ідей у сфері моди. Після успішного пітчингу я зрозуміла, що хочу продовжувати розвиватися в цьому. Моя спеціальність, бізнес-аналітика, близька до стартапів і підприємництва, тому хотіла долучатися до подібного зі студентських років.
– Яким був Ваш досвід проходження навчальної програми для Інноваційних лідерів?
– Мені дуже сподобалось, що зібралася команда людей, яким було цікаво розвиватися. Хтось з них теж брали участь у хакатонах, а хтось – просто цікавилися ідеями розвитку суспільства. Можливість навчатися не лише від організаторів, а й від людей, які поруч, – величезний плюс. Тут ти навчаєшся від усього середовища, будь-хто може бути позитивним прикладом.
– Якою була спільнота Інноваційних лідерів після завершення програми?
– Ми бачилися на інших заходах, наприклад хакатонах, стартап-школі. Усі займаються різними видами дільності, але спільнота збереглася. Ходили на чай/каву, обговорювали свої ідеї та спілкувалися у неформальній групі учасників програми. Навіть ті люди, які зараз не беруть активну участь у проєктах, пишуть у цій групі, і з ними можна поспілкуватися – вони нікуди не зникли.
– Як Ви вважаєте, таку групу для неформального спілкування спільноти варто запускати в Інноваційному хабі? Чи така ініціатива буде краще розвиватися без офіційного модерування?
– Я думаю, це може працювати. Наприклад, в університеті є подібні групи потоків, де спілкуватися часом дуже весело. Студенти допомагають один одному, знаходять і вирішують спільні проблеми, стають друзями. Тому навіть спільноти з адміністраторами можуть залишатися живими та корисними.
– Після “Інноваційних лідерів” Ви взяли участь у програмі з міської мобільності UrbanElevate. Розкажіть про цей досвід.
– Так, я успішно закінчила програму навчання і отримала сертифікат. Під час чергової зустрічі з командою Інноваційного хабу я розказала про проєкт, над яким працювали я і мій батько. Мені порекомендували взяти участь у проєкті UrbanElevate. Мій ментор на програмі допоміг із бізнес-планом та був завжди на зв’язку. Підтримка була дуже класна. Зокрема, ментор допоміг мені провалідувати ідею та дав цінний фідбек перед AI-Hackathon у Житомирській політехніці. Моя команда брала участь у хакатоні, знаючи, що створюємо, і нам лишалося визначитися, яким буде фінальний продукт.
– Як Ви плануєте продовжувати розвивати цей проєкт?
– Цей проєкт мені знадобився, оскільки я подала його на CES 2026, де українським студентам пропонують поїхати на конференцію в США. Я подала цей проєкт і зараз очікую на результати.
Взагалі, кожен проєкт, навіть якщо ти щось не доробив чи не вийшло зробити ідеально, несе позитивні зміни. Це не означає, що немає шляху далі. Чим більше ти береш участь у різних ініціативах, тим більше з’являється можливостей. Я навіть додала скріншот сертифіката з хакатону до мотиваційного листа. Це означає, що проєкт валідувався на певному рівні; журі побачать, що проєкт вже пройшов програму і не є просто сирою ідеєю.
– Ви згадали, що брали участь у AI-Hackathon. Чим він запам’ятався?
– Ми з подругою подавалися як учасники економічного гуртка кафедри інформаційних систем в управлінні та обліку. Наша спеціальність пов’язана і з економікою, і з програмуванням. Ми придумали ідею, яка спочатку була пов’язана з шоколадкою “Твікс”, бо нас було двоє — права та ліва палички. Хакатон приніс розуміння, як ефективно використовувати штучний інтелект у розробці. Були навіть “години страждань”, коли ми пояснювали ШІ: “В 45-му рядку, будь ласка, виправ свої помилки”. Це був корисний досвід. ШІ – чудовий засіб для оптимізації роботи, і без нього вже нікуди.
– Ви встигли реалізувати себе не лише як учасниця подій Інноваційного хабу, а й як ініціаторка Business Speaking Club. Як виникла ідея?
– Я побачила English Club з економіки в одній Telegram-спільноті. Там люди обговорювали економічні процеси англійською мовою. У мене зародилась ідея: чому б не зробити таке ж у Житомирській політехніці? Ми обговорили це з Анастасією (ком’юніті менеджер Інноваційного хабу), і вона запропонувала провести воркшопи на Стартап-школі, щоб протестувати формат. Планування і процес мене приємно здивували, робота з Інноваційним хабом дуже приємна. Мої ідеї чують, валідують і ми можемо разом рухатися далі. Мені допоміг досвід репетиторства, тому я легко підготувала матеріали. Ми грали у словесні ігри, використовували картки для повторення термінології англійською та українською. Люди долали страх англійської, це було круто. Найголовніше – пробувати, навіть коли страшно, бо з’являються нові ідеї та можливості.
– Чи маєте Ви досвід участі в хакатонах, конкурсах, програмах, де зіткнулися з численними викликами ?
– Участь у хакатоні з маркетингу Genesis Analytics Hackathon. Технічні проблеми, відмова подруги брати участь через хворобу, пошук команди в останній момент. Я обдзвонила всіх знайомих і звернулася до Інноваційного хабу. Так знайшла потрібних людей. Хоч ми й не пройшли відбір на сам хакатон, досвід був позитивним. Я дізналася, що є люди, до яких можна звертатися. Спільнота завжди допоможе, бо навіть якщо хтось не може взяти участь, він порадить, до кого звернутись. Це нормально, не страшно.
– Наостанок, як використовувати можливості від Інноваційного хабу “на максимум” учасникам, які тільки долучилися до інноваційної спільноти або ще вагаються?
– Перш за все, потрібно знайти середовище, де вас розуміють. Якщо ви вже долучилися до спільноти, ви це зробили. По-друге, потрібно комунікувати з іншими. Можливо, він або вона не стануть твоїм найкращим другом, але вони можуть розуміти і підтримувати. Проявляйте свою креативність. Навіть якщо ідея здається поганою, питайте думку інших і не бійтеся критики. Важливим кроком є не боятися змінюватися, бути адаптивним до середовища. Наприклад, якщо ви боїтеся офлайн-зустрічей, візьміть друзів чи групу підтримки. Усе це – нові можливості. Кожен досвід чомусь вчить, тому важливо використовувати можливості.
Інноваційний хаб може дати цінний досвід, навіть якщо ви поки не знаєте, чого хочете, не любите стартапи чи боїтесь англійської.
Це середовище не лише для “ейнштейнів” чи науковців, які вже готові подавати проєкт на грант та запускати власний стартап. Тут про звичайних людей, які хочуть вчитися і робити зміни. Інноваційний хаб – це не тільки старт бізнесу, це старт у вашій кар’єрі та постійна робота над собою.